Сценарій презентація книги Миколи Шаясюка «Мій зов»

Мета: ознайомити присутніх з результатами пошукової діяльності історика, краєзнавця, односельчанина

М. Шаясюка, який вивчав   далеке минуле  села Мизове ; розвивати інтерес до   історії краєзнавства, природи рідного краю;

І ведуча. «Село моє, для мене ти єдине,

Для мене ти найкраще на землі...»

Моє життя, моя любов й родина,

Все зігрівалось у твоїм теплі!

Такими словами розпочинає свою книгу «Мій зов» краєзнавець, історик, поет-аматор, ветеран праці Микола Олександрович Шаясюк. Це книга про історію села Мизове.

ІІ ведуча. Історія села… За цими простими словами таїться невичерпне джерело знань, інформації не тільки про дане село, а й про відомих людей - патріотів, про їхнє нелегке виживання у різні часи

ІІІ ведуча. Але, на жаль, ще дуже багато  відомостей та фактів нам не відомі, не мають й досі своїх літописів, історичних довідників, лишаються «білими плямами» в історії нашого села . Цю прогалину та прикру недоречність взявся виправити небайдужий до долі  своїх земляків – Микола  Шаясюк.

 ІУ ведуча. Книга «Мій зов»  –це історія народження поселення, яке має різні назви, але є нашою малою батьківщиною, це пам'ять про всіх, хто своїм життям творив історію села, вклав у його розвиток свої сили,  свою любов і надію на краще майбутнє.

І ведуча. Довгі десятки років автор вивчав документи, збирав свідчення односельчан, аби відтворити історичні віхи рідного населеного пункту. В результаті плідної праці М. Шаясюка вийшла книжка тиражем в кількості  100 екземплярів та вміщує 182 сторінки із фотографіями від найдавніших днів до сьогодення, навіть 10 примірників видано у невеличкій приватній типографії у Канаді.

ІІ ведуча. Кожний історичний етап країни   знайшов відображення у книзі через призму змін, що відбувалися в селі Мизове.   Сторінки історії німецької, єврейської та польської громад, що проживали в Мизово та на його околицях,   розстріл свідомих українців , «другі совєти», діяльність ОУН-УПА, перша світова війна, воєнні лихоліття 1941-1944 років - про все це можна дізнатись з окремих розділів книги М. Шаясюка. Тож давайте разом перелистаємо сторінки цієї книги.

ІІІ ведуча.

Існує дві версії походження назви села Мізов. З покоління в покоління передаються відомості, що нібито назва села пішла від слів «на мій зов», на який військова дружина князя Курбського повинна була з’являтись до нього у цю місцевість.

ІУ ведуча. Друга версія – село знаходиться  у низу, низом, де протікає річка Низівка.  Ця версія є найбільш вірогідною.

І ведуча. Назва Мізов вперше згадується в подільчому листі від 11 серпня 1502 року. За всю історію свого існування це село зазнало багато адміністративних поділів. З 1797 року село належало до Волинської губернії. В другій половині ХХ століття належало до Седлищенської волості, до Ковельського округу із районною управою в селі Седлище, було поділене на 40 хуторів.

ІІ ведуча. Село це було маєтком князів Сангушків Каширських, єпископа Володимирського Кирила Терлецького. Великий слід в історії Мизового залишили  князь Курбський, воєвода Ржевуский.

ІІІ ведуча. Читаючи про участь Мизівців у першій світовій війні знаходимо багато цікавих фактів. Зокрема, захоплює історія про Міщука Миколу Івановича. За участь у боях з німцями він був нагороджений орденом Станіслава ІІІ ступеня «З мечем і бантом», орденом Анни ІУ ступеня з написом «За хоробрість», Георгіївським хрестом четвертого ступеня.

ІУ ведуча. Закінчив війну М.І. Міщук у ранзі штабс-капітана у 1918 році, а потім служив в армії Української Народної Республіки, де дослужився до звання полковника..

І ведуча. Однією з важливих сторінок у житті мизівчан у період 1921-1939 років була їхня участь у діяльності Комуністичної партії Західної України. Мизівський осередок КПЗУ був одним з найбільш організованих і багаточисельних у Ковельському повіті.

Автор книги описав події того часу з розповіді активного учасника цих подій Гречини Павла Кириловича.

ІІ ведуча.  В тридцяті роки ХХ століття в  селі  діяв первинний осередок організації українських націоналістів (ОУН). Очільником цієї організації у нашому селі був Поляк Яким Сергійович, а його заступнком – Поляк Михайло Антонович. Активною учасницею була Надія Жолинська, розповіді якої Микола Олександрович включив до книги.

ІІІ ведуча. Цікавою є розповідь про історію церкви.   Побудована  вона була в 1737 році і простояла 207 років, аж поки в квітні 1944 року  на Пасху від попадання німецького снаряда  церква згоріла. Після того богослужіння проводились в хаті отця Никанора, пізніше в хаті Роїка Федора.  В 1955 році була побудована нова церква..

ІУ ведуча. Одним з досягнень Мизівців і до сьогодні є наявність в селі залізниці. Про будівництво залізничного полотна в нашому селі також дізнаємося з книги Миколи Олександровича. Вражаючим є той факт, шо залізнична станція в селі була побудована в 1873 році і функціонувала вона 149 років і 5 місяців, а закрили її  вже в незалежній Україні в 2012 році.

І ведуча. Не оминуло нашого села і воєнне лихоліття. На захист Вітчизни піднялись усі.  Не повернулося з війни  133  воїни-визволителі, вивезено в Німеччину більше 20 хлопців та дівчат. Мизове було спалене вщент. Разом з обійстями згоріли вишиванки, старовинні книги, ікони…

Лише Обеліск Слави у центрі села залишився мовчазною згадкою про загиблих.

ІІ ведуча. Історію творять люди. В книзі Миколи Олександровича знаходимо багато відомостей про незвичайних людей, які своїми ділами, своїми вчинками, талантом прославили своє рідне село. Серед таких – брати Петро та Никанор Абрамовичі.

 ІІІ ведуча. Петро Абрамович –вчений, етнограф, чден товариства дослідників Волині, який зібрав численні відомості про одяг, народний календар, родинні обряди, записав численні фольклорні твори. Сьогодні, завдяки Волинському краєзнавчому музею праця Петра Абрамовича перевидана і стала доступною широкому колу зацікавлених

ІУ ведуча. Найвидатнішим Мизівцем по праву вважається Никанор Абрамович-церковний і просвітницький діяч, митрополит УАПЦ, у 1942—1943 рр. — архієпископ Київський і Чигиринський, а з 1953 року керівник УАПЦ на чужині.

І ведуча. Ще одна постать –сотник Петлюрівської армії Миселюк Пилип - людина проста, великого патріота свого села, своєї держави. У післявоєнний період був репресований. З ГУЛАГу повернувся додому в кінці 50-х років.

ІІ ведуча. Великий внесок в розвиток освіти нашого села вклав Міщук Микола Іванович, якого ми вже згадували. Після служби в армії він повернувся в рідне село. Працював вчителем в щколі. З 1 серпня 1944 року М.І. Міщук очолив Мизівську неповну середню школу, яка за два роки під його керівництвом стала першою середньою школою в районі.

ІІІ ведуча. Його дружина Ірина Кіндратівна випустила не одне покоління випускників. В 1953 році Указом Президії Верховної Ради Української Радянської Соціалістичної Республіки Ірині Кіндратівні було присвоєно звання заслуженого учителя, в1957 році їй було вручено орден Леніна, а в 1970 році –ювілейну медаль «До 100-річчя з Дня народження В.І. Леніна» та знак відмінника народної освіти.

ІУ ведуча.  В останньому розділі книги читаємо про Мизове сьогодні.

Село живе звичайним життям. Наймолодші Мизівці відвідують дошкільний навчальний заклад «Веселка», побудований в 1978 році.

І ведуча. В школі, яка побудована в 1980 році навчається 107 учнів.

В селі працює лікарська амбулаторія, сільська рада, відділення зв’язку.

ІІ ведуча. Кожної неділі і в дні великих свят люди поспішають до Божого храму, який побудували власними силами в 1994 році.

ІІІ ведуча І дзвенять урочисто дзвони, над селом моїм, ніби нагадуючи про те, що минуле, сьогодення і майбутнє тісно пов'язані між собою. Історія дає нам можливість пізнати самих себе. Це не просто інформація про минуле і не довідник про те, що було, а захоплюючий процес пізнання себе і своїх предків. Історія показує нам, яке глибоке коріння має наше життя.

ІУ ведуча   Незнання минулого неминуче призведе до не розуміння сучасного і майбутнього. А пізнати давнину ми зможемо лише тоді, коли вивчимо історію рідного краю, нашої "малої" батьківщини. Саме з таких історій можна скласти, як із цеглинок, великий будинок історії нашої країни.

І ведуча. Шановний Миколо Олександровичу. Низький Вам уклін і подяка від нас за Вашу клопітку, але таку необхідну працю краєзнавця, роботу в архівах і під час спілкування з односельчанами. Ви внесли нову хвилю в краєзнавство рідного села. Дивлячись на Вас, ми розуміємо, що означає бути справжнім патріотом рідного краю.

ІУ ведуча. Тож ми бажаємо вам творчого неспокою, радості від кожного прожитого дня, гордості від здійсненого, втілення задуманого, Божого благословення у всіх ваших добрих починаннях