Урок на тему:

«Українська естрадна пісня:

від джерела до океану»

Мета: ознайомити учнів з жит­тям і творчістю В. Івасюка; вивести школярів на новий рівень осягнення значення українського естрадного мистецтва; розширити знання учнів у жанрі сучасної естрадної музики; розвивати естетичні смаки, творчі здібності; виховувати любов до на­ціональної культури, почуття гор­дості й усвідомлення себе україн­цем на кращих зразках української естрадної пісні.

Тип уроку — комбінований.

Обладнання: фонозаписи, фо­тографії видатних українських співаків, плакати із записами (для словникової роботи), роздатковий матеріал.

Словникова робота:

Естрада (фр.)—поміст, настил. Має два значення: 1) Сценічний май­данчик на підвищенні, призначений для концертно-видовищних висту­пів. 2) У широкому розумінні — мистецтво, що об'єднує музичні, хореографічні, театральні та цирко­ві жанри.

Шлягер — пісня, що має велику популярність у певний період часу.

                               Хід уроку

І. Організаційний момент

П. Музичне вітання. Оголо­шення теми, мети, мотивація на­вчальної діяльності

(Звучить пісня «Зорепадом ле­тять роки» у виконанні Т. Петриненка.)

Учитель. Кожен час має свої риси. Його прикмети, його пульс, його інтонації неповторні. Кожен час народжує нові пісні, за якими можна відновити в пам'яті всі най­визначніші події в історії країни, в якій ти живеш, або найприємніші моменти власного життя. Таких хороших, яскравих пісень є дуже  багато, але найкращі з них ті, які породжують у вас ностальгію за минулим.

Здавна танцювальна музика, нескладні інструментальні на­гравання, різножанрові ліричні та комедійно-жартівливі пісні супро­воджували побут людей. Та лише у 60-х роках XX ст. з'явився новий вид мистецтва — естрадна музика. До естрадного виду музики відно­сять танцювальну музику, пісні, твори естрадно-симфонічного ор­кестру.

У 60—70 роки в тодішньому  Радянському Союзі з'явилося сузір'я молодих та­лановитих композиторів які співали про неозорі краї Батьківщини, про новобудови і таких самих моло­дих сталеварів, колгоспниць і т. д.

На естрадних підмостках ці пісні співали такі ж молоді й талановиті співаки, улюбленці ваших дідусів і бабусь: Е. Хиль, П. Бюльбюль-Огли, Н. Чепрага, Є. Мартинов, М. Магомаєв, В. Мігуля та інші. Всі співаки — російськомовні, всі піс­ні теж російськомовні. А інакше й бути не могло!

Зверніть увагу на тему уроку. Ми сьогодні говоритимемо про на­родження саме української естрад­ної пісні. А батьком цієї пісні був і залишається Володимир Івасюк. То ж віддамо данину пам'яті цьо­му генію української естрадної пісні.

(На столі, накритому виши­тою скатертиною, стоять запа­лена свічка та фотографія компо­зитора.)

Учитель. До цього уроку група учнів вашого класу мала пошукове завдання. Вони повинні були під­готувати повідомлення про життя, захоплення, характер В. Івасюка. Отож, надаємо їм слово.

III. Виклад нового матеріалу.

Учень 1. Рута цвіте жовтим су­цвіттям. Але трапляється і таке, що ця квітка один раз на 10 років квітне червоно. Упродовж багатьох років рута жила в легендах на нашій зем­лі, чекаючи, щоб хтось молодий, та­лановитий і сміливий віднайшов та оспівав її.

Так уже повелося, що поняття «червона рута» у кожного свідомо­го українця назавжди асоціюватиметься з іменем В. Івасюка.

Учень 2. Він народився 4 берез­ня 1949 р. у м. Кіцмань Чернівецької області. Володя завжди був слухня­ною дитиною. Закінчив з відзна­кою музичну і середню школу. На скрипці навчився грати у 5 років. Ще й читати не вмів. У дощ, у сні­говицю, через снігові завали батько носив малого Володю до музичної школи на заняття.

Учень 3. Працьовитість Володі вражала всіх. Такий приклад: за по­радою вчителів батьки віддали сина до Києва, до школи для обдарованих дітей при Київській консерваторії. Але незабаром змушені були його забрати, бо він приїжджав додому з чорною від скрипки шиєю: грав по 6—7 годин на добу.

Учень 4. Окрім музики, Воло­дя дуже захоплювався українською літературою. Більше того, сам був поетом. Найкращі пісні композитор написав на власні тексти: «Червона рута», «Водограй», «Я піду в висо­кі гори», «Пісня буде поміж нас», «Аве Марія».

Учень 5. Свої перші пісні — «Капелюх», «Батьківщино моя», «Ласкаво просимо» — хлопець на­писав у 15 років. Івасюк часто виїж­джав у гори, розмовляв з гуцулами, записував їхні пісні, коломийки, ле­генди. Він багато працює і нарешті це дає результат: у 1970 році напи­сано «Червону руту».

Учень 6. На відміну від більшос­ті авторів того часу, які були «носі­ями з чужого плеча», бездарними примітивістами і лише засмічува­ли пісенний жанр низькопробним ширвжитком, В. Івасюку вдалося створити твір, який став символом духовності   української   естради.

Фантастичну пісню мовою оригі­налу співали в усіх куточках СРСР. Вона не знала кордонів — і досі зву­чить в Америці, Канаді, Австралії, Європі.

Учень 7. Навіть ті, хто ніколи не розмовляв українською мовою, не цікавився українською культурою, з величезним задоволенням співали пісню українською. Поява «Чер­воної рути» — незабутня подія не лише у творчості композитора. За­вдяки їй світ відкрив для себе Украї­ну, та й ми усвідомили себе нацією.

(Звучить пісня «Червона рута» у виконанні учнів.)

Учень 8. Володимир не зупи­нився на досягнутому. Незабаром з'являється «Водограй». Цією піс­нею відкривали і завершували найпрестижніші пісенні фестивалі. А їх автору було всього 20 років.

(Звучить пісня «Водограй» у за­писі різних виконавців.)

Учень 9. Володимир Івасюк знаний насамперед як композитор-пісняр. За своє коротке 30-річне життя він написав понад 100 пісень. Також звертався і до інших жанрів, зокрема інструментальних, камер­них оркестрових, писав музику до театральних вистав. На жаль, усі вони жодного разу не були опублі­ковані. У планах і мріях були сим­фонії та перша у тодішньому Радян­ському Союзі рок-опера «Дарина», до якої Івасюк устиг написати лі­брето.

Учень 10. Його трагічне жит­тя обірвалося на злеті — раптово і несподівано. Досі обставини і при­чини трагедії залишаються голово­ломкою.

Але він залишився жити у сво­їх піснях. Музика В. Івасюка — найчистіша і найсвітліша, до неї з трепетом і хвилюванням хочеться прилинути у хвилини радості і під­несення, у свята й урочистості, у час радісний і смутний. У житті цієї людини, як і у долі українського на­роду, переплелися радість і вічний смуток, щастя і туга.

(Звучать уривки різних пісень В. Івасюка)

Учитель. В. Івасюк жив у той час, коли все національне - у музиці, літературі, живописі, драматургії - душилося комуністичною систе­мою. Це, власне, і довів подальший розвиток української естради: вона потрапила в соціаль­ні лещата чиновників від культури. Посипалися на голову учасників як ВІА та рок-груп, так і фольк-гуртів  вказівки, заборони, розпоряджен­ня. Вони «насаджували» тематичні програми, цензурували тексти пісень, викидали з репер­туару «підозрілі» твори.

 Володя Івасюк не поступився цим вимогам.  Тексти його пісень мають історичну і фольклорну основу, притаманний українським народноспівам сюжет.

  Одні не сприймали його творчість, другі заздрили його славі, третіх сердила його незалежність у судженнях та поведінці, а бага­тьох сучасників просто обурював той глибоко національний дух, притаманний його пісням, дух, який пробуджував українство від заколи­суючих дифірамбів, офіціозної пропаганди, що уславляла штучну спільноту - «радянський народ». І всі ці недоброзичливці, як могли, шкодили таланту. Урешті-решт досягли мети: композитора передчасно не стало.

А все це космос віщував на зорі життя артиста. Дивовижно, але факт: великі таланти народжуються й виростають, як пра­вило, у місцині, де раніше вже народжувалися світочі. І це, мабуть, закономірно: талант про­ростає в освяченому Богом місці, у тій точці, де самі космогенні сили сприяють його розвитку.

 Хата Івасюків у Кіцмані була збу­дована на тому місці, де колись жила родина Воробкевичів (композитора і класика української музики Сидора Воробкевича). Місцина, муза і доля Воробкевичів, немов осяяння, наснажувала хлопчика. П'ятирічним він бере до рук скрипку, а вже за два роки його ім'я з'являється в пресі.

  У 1964 р. в Україні народжується перший вокально-інструментальний ансамбль. Не у великому місті, а в Кіцмані, на Буковині. І   вже   незабаром   -   концерт  зняли на плівку і показали по Центральному (Московському!) телебаченню.

Учитель. Але попри славу, Володю тривожив і сму­ток - класично вихована музична еліта Львова не поспішала підтримати самородка з Кіцмана. Його вчитель, улюблений керівник А. Кос-Анатольський відверто ігнорував запрошення на його концерт.

 За музику до спектаклю О. Гончара «Прапороносці» в Москві Івасюк отримав диплом І ступеня і звання лауреата на Всесоюзному конкурсі музики до спектаклів, а в Києві - заздрісні «земляки» викреслили таємно прізвище Івасюка зі списку претендентів на Державну премію ім. Шевченка. Це був удар долі, під­ступний і страшний, який боляче обпік митця.

 24 квітня 1979 р. Володя повернувся з Хмельниць­кого, де був членом республі­канського журі, о 13 годині пішов до консерваторії і... більше не по­вернувся...

  Його шукали 24 дні. Солдат випадково натрапив в Брюхановському лісі під Льво­вом на його тіло. Міліція ж при­пинила пошуки... за сім діб до того... Чим це пояснити? Можли­во, вже тоді було відомо, де тіло Івасюка?

 (Пісня «Я піду в далекі гори», В. Івасюк).

 Він жив, творив, кохав, співав і мріяв.

 Та мріям збутися усім так й не судилося.

 Недолюбив,     недоспівав,   і  недоміряв. 

 Раптово життя Володі обірвалося.

Хто ж винен, що страшний цей злочин

 Так нерозкритим досі і зостався?

Хто ж посприяв, що кат-злочинець

У Врюховецькім  лісі заховався?

Той день, сльозами смутку оповитий,

Собі у коси заплела весна.

Стояв народ сумний і зляканий, збентежений,

А в їх серцях ще свіжа рана, борозна...

 Його мелодії - це ніби промінь світла,

Це ніби крик душі, палкий вогонь.

І кожна пісня, мов маля тендітне,

 Черпає силу духу і тепло долонь.

О, люди, люди! Може, досить вже терпіння?

Трагічна смерть Володі кличе до спокути.

 Одна надія на людське сумління,

Не маємо ми права, щоб забути

Поета, Композитора, Митця!

 Пошли нам, Боже, віри, мудрості і сили

Дізнатись гірку правду до кінця,

 І дати його пісні другі крила..

(Звучать уривки різних пісень В. Івасюка)

Учитель. І «Червону руту», і  «Водограй», й інші пісні, про які йшлося, співали сучасники В. Іва­сюка — С. Ротару,  Н. Яремчук,  В. Зінкевич, гурти «Смерічка» та «Червона рута». Можна сміливо сказати, що саме творчості Івасюка вони завдячують становленню себе як майстрів естради. А разом — і автор, і виконавці — вони були відправною точкою для наступних талановитих молодих співаків, які зараз є метрами естради: О. Білозір, І. Бобула, Л. Сандулеси, Т. Петри-ненка, тріо Мареничів, І. Поповича. (Учитель відкриває дошку, на якій вивішено фото співаків 70— 80рр. XX ст.)

IV.  Перевірка домашнього за­вдання

Учитель. Назвіть улюблених естрадних співаків своїх батьків.

(Відповіді дітей.)

Учитель. А тепер з таким же запитанням я звертаюся до наших гостей.

(Відповіді гостей.)

Учитель. Як бачите, багато імен повторювалося. Дійсно, естрадні співаки 70—80-х рр. XX ст. були ку­мирами, а їхні пісні — шлягерами. Старше покоління добре знає і досі любить своїх улюбленців сцени, а чи знаєте ви своїх так само, чи зна­єте тих, хто творить сучасну укра­їнську естраду? Розділимося на дві команди: 1-ша команда «Шлягер», а 2-га команда «Естрада».

V. Проведення змагання

1.  Кожен гравець з команди по черзі має назвати ім'я та прізвище українського співака. Та команда, яка дасть відповідь першою, виграє.

2. Впізнати голос українського співака за записом.

3. Доспівати пісню за уривком. Підсумок за турами.

1. «Назви ім'я» —16.

2. «Впізнай голос» — 2 6.

3. «Доспівай пісню» — 3 6.

Гості класу — журі — визнача­ють переможців, які отримують ви­сокі оцінки.

Учитель. Аналізуючи відпові­ді на запитання анкети «Про кого

з українських співаків ви б хотіли більше дізнатися», я побачила, що ви орієнтуєтесь у вирі музичної естради, непогано знаєте сучас­них виконавців. Серед них — два гурти, які на сьогодні стоять в авангарді української поп та рок-музики. Вони знані й шановані не тільки українським слухачем, а й у Європі. І це перш за все тому, що обидві групи широко використо­вують у своїй музиці справжній український мелос. Це — «ВВ» на чолі з О. Скрипкою та «Океан Ельзи» з В. Вакарчуком.

VI. Прес-конференція

Учитель.  Я пропоную ближ­че познайомитися з лідером групи

 «Океан Ельзи». А зробимо ми це шляхом прес-конференції.

Уявіть, що ви журналісти різних ЗМІ і ставите запитання зірці. Спер­шу треба назвати себе, потім — ко­респондентом якої газети ви є, а тоді поставити саме запитання.

Отже, запрошуємо до нашої сту­дії гостя — лідера та соліста групи «Океан Ельзи» В. Вакарчука.

(Роль Вакарчука грає учень старшого класу. Наприкінці прес-конференції звучить пісня у вико­нанні групи «Океан Ельзи».)

VII. Підсумок уроку

Учитель. Різними шляхами приходять на концертну естраду виконавці. Одні зі школи мріють співати. Вони впевнено йдуть до мети, отримуючи спеціальну освіту. Інші визначають своє покликання потім. Багато приходить в естраду з художньої самодіяльності. Але який би шлях не привів людину на сцену, слід пам'ятати, що естрадне мистецтво — річ серйозна, яка ви­магає не тільки таланту, а й спеці­альної освіти, високого інтелекту і майстерності.

Пам'ятайте про це і ви та вчіть­ся вибирати в океані пісень ті, що в майбутньому знову й знову повер­татимуть вас у найкращі хвилини вашої молодості.

Урок закінчено. На  все  добре.